Тому, ти лети, не питай-яй-яй!
Сльози відпусти, не тримай-яй-яй!
Коси на весні розплітай-яй-яй!.
Та ти лети, мене не питай-ай!
Твої очі так багато
Говорять, коли ти мовчиш...
Сонний почерк,
Розписую ручку у нові листки,
І кожної ночі
Дивлюся на стелю і лампу благаю,
Усіх дусить жаба та краще
Хай заздрять нам, ніж співчувають!.
Усі емігранти не вірять у Санту
Та вірять в лаванду.
Не читайте нам Данте, налийте нам Фанти,
І гахніть куранти,
Я буду там, де вуличні банди
Розбивають серванти,
Я маю сили змінити усе,
Ти - єдина константа!.
Тому, ти лети, не питай-яй-яй!
Сльози відпусти, не тримай-яй-яй!
Коси на весні розплітай-яй-яй!.
Та ти лети, мене не питай-ай!
Я пам'ятаю як вітер в кишені
Лишив на дорозі без шансів,
Ми кинулись в танці на тисячі станцій,
Як молоді новобранці.
Ми стиснули зуби і пальці -
Раби на шляху до експансії.
В сусідній гримерці живуть голодранці,
У нашій - відбиті повстанці!
Ми вдвох - сила неземна
І не тільки на словах!.
Ніхто не замінить пам'ять,
Тому пам'ятай нас!.
Де не було нікого,
Ти і дорога, як павутина,
І нам ворог палив мости,
А слова роздирали спину...
Телефони кричать, та я видалив чат,
Де мільйони дівчат повелися на чари
І новини кричать, ми як двоє гурчат,
Не вчимось пробачати...
Тому, ти лети, не питай-яй-яй!
Сльози відпусти, не тримай-яй-яй!
Коси на весні розплітай-яй-яй!.
Та ти лети, мене не питай-ай!
