Дорогою до тебе я бачив черепах трьох
Вони тримали мiсто на плечах
Першу, чорну, звали Недайбог -
Вона нiчого не просила
Робила все сама, робила — як для себе
Бралася i впиралася, на зло не озиралася
Попри те, попри це, робила все тому, що ii пре
Вона казала: "Дiй! Лайно — це перегнiй!" -
I все трималося на нiй
Ти тiльки уяви-но, другу звали Мрiя
Була вона, скажу тoбi, в хорошем сенсi синя
Вона казала: "Знаю, я — важка, але я мpiю
Дивлюся я на небо i надихаю дiю!
Бо якщо не мрiяти, навiщо ж тодi жити?
Коли co6i ти мариш, десь плаче сатана
Я бiльша за слона, але я збираю квiти
Якщо це не весна, то що тодi весна?"
Пам'ятай: де б не йшов -
Я рушаю, щоби повернутись знов
I мiста, як мости
Я люблю цей свiт, бо є у ньому ти
Ти, певно, здогадалася, як звали третю, бiлу
Вона не посивiла, нi! Такого кольору буває
Тiльки чиста сила, що мае крила - i ними обiймає
Уcix, кого кохає
Любов'ю ii звали. Ти, схоже, ii знала
Були у неi дiти, мовляла немовлям вона:
"Не скiнчиться вiйна, не буду вам брехати
Правдою не налякати, пийте все до дна
Але зростайте сильними, побачите тодi
Як вороги злякаються i вдiнутъ бiгyдi
Хоч зiйде сiм потiв, та не шкодуйте дров
Якщо це не любов, то що тодi любов?"
Пам'ятай: де б не йшов -
Я рушаю, щоби повернутись знов
I мiста, як мости
Я люблю цей свiт, бо є у ньому ти
Пам'ятай: де б не йшов -
Я рушаю, щоби повернутись знов
I мiста, як мости
Я люблю цей свiт, бо є у ньому ти
Пам'ятай: де б не йшов -
Я рушаю, щоби повернутись знов
I мiста, як мости
Я люблю цей свiт, бо є у ньому ти
