У цьому світі стає жити все тяжче,
Коли штовхають ліктями з усіх боків.
Ті очі згадують, стає все краще.
Той світ очей тих важливіший з усіх світів.
Знай, я пробьюсь крізь затори и давки.
Нехай в житті нам під колеса кидають лід,
Але любов до тебе сердцю не вкрасти,
Вона прошита вже у мозку моїх клітин;
Вона прошита вся у мозку моїх клітин.
Приспiв:
І наступає ніч, і наче добре все...
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.
I через сотні міст, чи відчуваєш ти,
Що я є поруч; що це я твої сни малюю?
Я завжди поруч, це я твої сни малюю.
І з кожним роком буде важче казати
Відверто так про любов дорослу вже.
Тепер, я розумію маму и тата;
Для них, як була маленькою i досі є.
І знов на поїзд, у літак і машину.
Скоріше б вже переступити поріг в свій дім.
І цьомати свою маленьку дитину,
І потонути в том світі без людей i машин;
Без людей i машин.
Приспiв:
І наступає ніч, і наче добре все...
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.
I через сотні міст, чи відчуваєш ти,
Що я є поруч; що це я твої сни малюю?
Я завжди поруч, це я твої сни малюю.
А все минає, часу не зупинити.
І марні спроби ті вхопити його за хвіст.
Стрімко летять, неначе ластівки літа.
Та головне, хай ті літа мають добрий зміст.
Моє маленьке, найрідніше зернятко
Чекає маму з татом, знову ніяк не спить.
І я усе готова зараз віддати,
Щоб бути поруч, і дивитись в очі
Немов в блакить; немов в блакить.
Приспiв:
І наступає ніч, і наче добре все...
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.
I через сотні міст, чи відчуваєш ти,
Що я є поруч; що це я твої сни малюю?
Я завжди поруч, це я твої сни малюю.
