O.Torvald

Два нуль один вісім

Покажіть мені весну!
Ніби завтра, ніби варто
Все забути, як страшний сон!.
Я прокинувся від сну
Вже без жартів,
Без надуманого свята,
Без корон!.
Без надуманого свята,
Без корон!
Я наївся досхочу!
Тепер досить до сих пір
Тупих бажань, зайвих речей!
Покажіть мені весну!
Нехай зносить, зігріває,
Змінює, кудись тече!.
Щоразу затримую подих,
Ховаючись від людей.
Я благаю, більше часу!.
Вмить потемніло в очах...
Я благаю, Повертайся! -
Я ніколи так не кричав!.
Два, нуль, один, вісім,
Я все стер!
Розірвався та залишив
У тобі серця шматок!.
Один, вісім, що тепер?.
Не старайся! Не зшивай діру,
Не вистачить ниток!.
Щоразу стримую сльози,
Ховаючись від людей.
Я благаю, більше часу!.
Вмить потемніло в очах...
Я благаю, Повертайся! -
Я ніколи так не кричав!.
Я так багато тобі не сказав,
Я так хотів бути схожим на тебе!.
Ти найкращий з тих, кого я знав!
Я сумую!. Злітай вище неба!.
Я обіцяю, що ти будеш пишатись!
Завдяки тобі я той, ким я став!
Я ніколи не буду прощатись!.
Не плачу вже!. Перестав!.
Я благаю, більше часу!.
Вмить потемніло в очах...
Я благаю, Повертайся! -
Я ніколи так не кричав!.